Протяги Дикого поля | Наталка Маринчак

ВЖЕ ДРУКУЄТЬСЯ!

У самому серці Харкова, на перетині вітрів та історій, живуть Протяги — давні духи Дикого поля, що століттями оберігають місто та його мешканців. Протяг Зизий Хвіст, найдавніший з охоронців Харкова, веде щоденник, у якому піщинки складаються у слова, а спогади вплітаються в хроніку війни, архітектури й любові до міста й містян. Під його покровом кожен камінь підтримує життєдайну силу. Серед страху та руйнації Харків постає як живий організм, у якому культура, пам’ять і ніжність перемагають смерть. 

«Протяги Дикого поля» — це поетичний літопис видимого й невидимого, документ доби, у якому війна переплітається з магією, а справжні історичні події — з казками. Це багатошаровий простір пам’яті — такий самий непередбачуваний, як і життя міста.

Чому варто прочитати:

Роман «Протяги Дикого поля» — одна зі складових великого всесвіту культурного проєкту «Побач Своє», що популяризує й соціалізує культурну спадщину Харкова. Цей спадок — невід’ємна частина життя міста, основа для його майбутнього розвитку, культурної безпеки й збереження власної ідентичності. Проєкт «Побач Своє» творять небайдужі містяни: архітектори, менеджери, письменники, художники, музиканти, викладачі, культурознавці, волонтери та інші харківці, які зацікавлені в розвитку міста та бачать своє майбутнє й майбутнє Харкова таким, що цінує культурну спадщину та радо імплементує її в сучасність. Проєкт розроблено в одному з найзакоханіших в Харків ГО «Платформа урбаністичного розвитку».

Авторка:

Наталка Маринчак — поетка, письменниця, перекладачка, волонтерка та радіоведуча. Авторка збірок поезій «НестримН2О», «STOP.UA», «Відчаєспинне», «Треті діти» та «Тимчасова переправа», а також нонфікшену «Колискова 21 століття: що тебе заколисує?». Живе й творить у Харкові, на радіо в прямому етері веде «Накипіло» авторський «Неспішний ранок». Позиціонує себе як поетку-урбаністку з легким відьомським фльором, бо шалено закохана в рідне місто. Власне, і перший роман «Протяги Дикого поля» натхненний Харковом та його людьми