Ваш кошик пустий!

Анна Григорович: про особливості світосприйняття, Шоколадний будинок, музику та містику

«Три дні з життя Єви» – таку назву має дитяча книга черкаської письменниці Анни Григорович, яка нещодавно вийшла у нашому видавництві. Про нову книгу і не тільки – наша розмова з авторкою.

 

— Пані Анно, вітаю з виходом книги! Я знаю, що ваша героїня Єва відрізняється від інших дітей. Чим вона особлива?

 

— Справді, моя головна героїня відрізняється від більшості однолітків. Я би назвала це особливостями світосприйняття. Їй тринадцять років, однак дівчинка не вміє ані читати, ані писати, ані рахувати. Вона не лінива, навпаки – дуже працездатна й талановита. Просто літери стрибають перед очима, і дитина не знає, як із цим впоратися. А дорослим, які нею опікуються, шкода грошей на те, щоб звернутися по допомогу до фахівців.

1 в середину статті.jpg

Хоча це залишається «за кадром», вочевидь у ранньому дитинстві Єва пережила якийсь серйозний стрес. Перебуваючи в домі родичів, які байдужі до емоційних потреб дівчинки і безсоромно використовують її талант для власного збагачення, Єва розгублена, безпорадна й дезорієнтована, а крім того вона реально бачить і відчуває жахливий вплив злої надприродної сили, яка на неї полює.

 

Однак і сама дівчинка володіє потужними надприродними здібностями (хоча на початку книги вона про це не здогадується). І це — не тільки великий музичний талант, і не тільки здатність розмовляти з тваринами, пташками, квітами й навіть роялями. Завдяки своєму дару Єва разом з друзями потрапляє в таємний Зміїний завулок, і отут-таки починають розгортатися надзвичайні події.

 

— Я помітила, що в книзі є QR-коди, завдяки яким можна прослуховувати класичну музику. Досить незвично як для дитячого видання. Що то за музика і хто її виконує?

— Так, до кожного розділу книги додається QR-код з посиланням на сайт, де у спеціальному додатку можна прослуховувати аудіо-записи музичних творів Фредеріка Шопена і Ференца Ліста у виконанні Андрія Луньова — відомого піаніста, лауреата Міжнародних конкурсів, викладача Київської середньої спеціалізованої музичної школи ім. М. Лисенка.

 

У казці саме ці музичні твори Єва або виконує на роялі, або прослуховує на плеєрі, або про них згадує.

 

Мені здається, що для дитячого видання це дуже вдала ідея, адже всі музичні твори пов’язані з казковим пригодницьким сюжетом. Впевнена, що багато хто з читачів завдяки цим QR-кодам взагалі вперше відчує красу і глибину класичної музики.

 

— Мабуть, музика займає якесь особливе місце й у вашому житті?

— Так, і музика, і спів, і гра на фортепіано, і складання пісень — моя мрія з дитинства, як і писати казки.

 

Не знаю, чому такий складний і довгий шлях у мене до всіх моїх творчих мрій. Але бачу, що все не безнадійно, поступово вони матеріалізуються, і це дуже радує. Тільки от шкода, що життя таке коротке.

 

— Що ще незвичного приховано в книзі?

— Наприклад, оригінальні позначки у вигляді стрілочок, які інколи зустрічаються на полях сторінок. Вони ведуть до розділу «Доповнення і пояснення» наприкінці книги, який містить невеликі, але змістовні статті про архітектуру Києва, про відомих людей минулого, а ще трохи київських легенд і значення деяких термінів.

 

На форзацах книги є мапа Гріандії — це фентезійний світ, в якому відбуваються події всіх моїх казок, в тому числі і «Трьох днів з життя Єви». Її намалювала черкаська художниця Юлія Колісник.

 

Серед країн Гріандії є прообраз України, Лікодонія. А Каштанове місто, столиця Лікодонії, — точнісінька копія нашого сучасного Києва, з такою ж забудовою й історією, з таким самим музеєм «Шоколадний будинок» на вулиці Шовковичній. Цей музей стає епіцентром містичних подій.

 

У малюнках до книги харківський художник Олександр Семякін майстерно відтворив справжній вигляд будівлі Шоколадного будинку і його інтер’єрів. Є також малюнок, де надзвичайно точно і гарно зображені дві відомі пам’ятки Маріїнського і Хрещатого парків: скульптура «Вічна любов» (двоє стареньких, які обійнялися) і скульптура жаби-скарбнички.

Серед персонажів казки є дві реальні історичні особистості: супер-зірка початку XX сторіччя Сара Бернар і відомий фортепіанний майстер ХІХ сторіччя Йозеф Бродманн.

 

І взагалі у мене відчуття, що ця книга занурює в містичну атмосферу, в якусь паралельну реальність. Для мене і Єва, і Сара Бернар, і майстер Бродманн, й інші персонажі, серед яких є доволі кумедні, — настільки справжні, ніби ось-ось з’являться з-за рогу десь на Липській чи  Басейній.

 

— Ви народилися в Харкові, живете в Черкасах, а в книзі використовуєте образ Києва. Чому саме це місто?

— Бо ідея написати таку книгу народилася саме в Києві, в стінах справжнього Шоколадного будинку, під час чудового концерту класичної музики в Білій залі. Це було в 2013 році, і з того часу я просто марила цією казкою.

 

— Чи буде у «Трьох днів з життя Єви» продовження?

— Звісно, буде! Я вже згадала про те, що в книзі «починають» розгортатися події, але ж розповідь обривається, як то вже повелося в більшості книжкових серій, на найцікавішому.

 

Справа в тому, що «Три дні з життя Єви» — перша частина великої історії із серії «Химерні мандри», і зараз я працюю над другою книгою, яка розкриє головну таємницю першої частини — куди ж безслідно зникли троє з компанії нових Євиних друзів.

 

2 в середину статті.jpg

 

Розмову вела Юлія Ілюха

Джерело: Книгарня "Є"


Мы на Facebook