Знайомтесь, героїня нашої постійної рубрики «Питання до автора» — художник і дизайнер, автор розмальовки «Дивовижні дива» Світлана Солдатова.
Світлано, як у вашій уяві виникають такі дивні образи? Звідки ви берете натхнення?
Якби ж це знати... З дитинства, мабуть… У батьків була книга «Українське народне мистецтво», і я в неї занурювалася, як у казку. Там були роботи Білокур, Примаченко, Собачко-Шостак, скрині з Мамаями… А потім, десь у 19–20 років, усе це стало «звучати з мене», ніби з радіоприймача, який спіймав хвилю. Я розумію, що це не мої особисті образи. Усе це просто є десь у ноосфері. Моя задача — звучати на цій хвилі по можливості без перешкод. Я — ретранслятор.
Яке найнеймовірніше диво сталося у вашому житті?
Я народилася))) У Києві.
Коли ви навчилися малювати?
Не пам’ятаю, коли почала малювати. Мої батьки — художники, вони ніколи не забороняли мені малювати. Дозволяли навіть мазюкати на стінах, на столі. Коли хворіла на вітрянку, десь у 4 роки, — сама себе зеленкою розмалювала)))
